Інтервʼю з Донатою Бобрик

“Ми вирішили опитати Донату Бобрик, тому що вона є носієм багатьох звичаїв і традицій, що передавались з покоління в покоління. Ми були переконані, що окрім фундаментальних знань про Різдво, вона зможе передати надзвичайно цінну інформацію - про її батька - підпільного священика, Кубая Івана, і впевнились у цьому, почувши “живу” історію з її уст.”

"Мені здалася цікавою розповідь про різдвяні традиції, а саме підкидання куті до стелі та особливий збірник з колядками. "

— ділиться Івченко Поліна

Коляда«Херувими свят…»

Записана колядка походить із Надсяння (с. Медика, тепер територія Польщі). Вперше її почула Левчук Оксана від своєї бабусі Костюк Антоніни Миколаївни (сьогодні вже покійної), народженої 1905 року.
Історія родини Костюк Антоніни пов'язана із примусовим переселенням українців з Польщі, яку відповідно до закону про так зване «добровільне переселення у зв'язку з демаркацією кордонів» виселили з рідної домівки. У 1948 році у Медиці та частина родини українців, якій вдалося пережити Другу світову війну, у складі батька Костюка Дмитра, матері Костюк Антоніни (з роду Липських), 17-річного сина Володимира і 4-річної доньки Любомири, матері Оксани Левчук, була змушена поїхати у невідомість, залишивши будинок, поле, господарство, бо думали, що ненадовго. Те, що Костюк Дмитро народився в Шегинях, дало змогу там і залишитися, недалеко від першого дому в Медиці. Наприкінці 1990-их років після смерті свого чоловіка Костюк Антоніна переїхала до своєї доньки Любомири в село Зимну Воду, де прожила до 103-х років при світлій пам'яті. Колядки та пісні, що співала бабуся, традиції, яких дотримувалася, а також старовинне віншування, встигла передати онуці Левчук Оксані, разом з якою проживала останні свої роки.
Колядку виконують: Оксана Левчук, Христина Дацко, Наталія Надозірна, Алла Музика, Марта Ільчун, Галина Пилат, Віра Бурковська, Анастасія Іванчук

Текст:

Херувими свят! Архангели здрятЦуд невидимий вельми славимий.Ах, ах, діло всяке тіло здивувалося!Прийдім, прийдім до шопки,Уздрім Бога во плотиІ Матір Його святуДіву Марію чисту,Которая Сина свого повиває,В яслах вкладає.
Неумістимий Він тут вмістився,З Утроби Діви Христос родився:Ах, ах Пане, нехай стане ся воля Твоя!Днесь Ангели Му служать,А віл з ослом там дрожать,Пізнали Бога в плоти,Хотя вони є скоти:На коліна упадають, Творцю своємуХвалу віддають.
Шукає Ірод, як в книгах стоїть,В которій строні Христос ся родить,Призиває і питає книжників своїх.Вони ж сказали Йому:Родився в Вифлеєму!В той час страшно заричав,Волосся на собі рвав,Убити Христа родженного сяприготував.
Задумав зло цар Ірод без ума,
Шле війско своє до Вифлеєма:
Ідіть бийте, кров пролийте всіх дітей малих!
Десять тисяч чотири
Малих дітей убили,
О невинні дітоньки,
Ревно плачуть матінки.
Кров невинну проливають наче воду
У Вифлеєму.

О Вифлеєме, ти не смутися,
І ти, Рахиле, розвеселися!
Не плач, мати, в небо взяті діточки твої!
Царствувати там будуть
І о смутку забудуть,
Ублагають вам Христа,
І від сего Рождества
Щоб ви слези свої ревні утулили
І в небі жили.

Віншування:
Безпредільна радість світу ся явила,
Спасителя миру Діва породила.
Ходім привітаймо, принесім офіру,
Зложім щире серце і правдиву віру.
А Він нас за теє буде сопирати,
Своїми ласками буде надгороджати.
За тоти желанія, що ми вам сказали,
Просимо сердечно, щоб колядку дали!

Рецепт[Киселиця]

Киселицю пані Ірина відкрила для себе коли потрапила у лемківську сім'ю свого чоловіка, Ігоря Кузяка, у 1979 році. Готували цю страву на святвечір. Вона була найулюбленішою для всієї родини. Примандрувала киселиця до Зимної Води у 1945 році з родиною Кузяків, примусово переселених. Стефанія і Василь Кузяки були вихідцями з українських сіл Білцаре і Вафки Новосондецького повіту (нині - територія. Польщі).У сім'ї завше зберігали звичаї і традиції Лемківщини, які припали до душі пані Ірині. Вона зберегла рецепт цієї давньої лемківської страви і донині готує її для своєї родини.

ІНГРЕДІЄНТИ

Закваска:3,5 - 4 л теплої води;500 г меленого вівса (вівсяних пластівців);3-4 ст. л. цільнозернового борошна;1-2 скоринки чорного житнього хліба;

Киселиця:2 вел. зубці часнику;спеції - 1 кубик приправи "Кухарки" чи ін.;1 ст. л. солі;олія для смаження.

СПОСІБ ПРИГОТУВАННЯ

КРОК 1Робимо закваску:В емальовану каструлю наливаємо теплу воду, всипаємо овес (пластівці), розмішуємо дерев'яною ложкою. Додаємо 3-4 ст. л. цільнозернового борошна і все ретельно перемішуємо. Скоринки хліба розділяємо на шматочки і кладемо зверху. Ложкою легко занурюємо їх. Хліб одразу спливає. Так і залишаємо. Накриваємо каструлю кришкою, залишаючи невелику шпаринку, щоб закваска дихала. Обмотуємо великим рушником і ставимо в тепле місце. Один раз в день дерев'яною ложкою перемішуємо закваску аж до дна.Закваска кисне 3-5 діб (до прозорості). Чим довше - тим кисліша буде киселиця.

Illustration

КРОК 2Перед початком приготування скоринки хліба акуратно збираємо ситечком

Illustration

КРОК 3Беремо каструлю з нержавійки чи алюмінію, щоб страва не пригоріла. Розмішуємо усю закваску і проціджуємо через сито, вкрите марлею, складеною в 4 шари.

Illustration

КРОК 4Невеликими порціями наливаємо на марлю, ретельно і повільно відтискаємо.

Illustration

КРОК 5Залишки акуратно згрібаємо з марлі в миску. Беремо наступну порцію.
В одержану рідину додаємо сіль і ставимо на вогонь. Дерев'яною лопаткою безперервно розмішуємо нашу страву аж по самому дну, щоб не пристало.

Illustration

КРОК 6Варити 30-40 хв до загустіння (як густий кисіль).Зменшуємо вогонь і додаємо дрібно натертий часник, куркуму, спеції. Постійно помішуючи, доводимо до кипіння і ще 3-4 хвилини кип’ятимо. Пробуємо на смак і, за потреби, додаємо ще солі.Знімаємо з вогню і обов'язково переливаємо в поливану або керамічну посудину. Ставимо в холодне місце, щоб настоялося.
Подавати киселицю гарячою з картоплею чи хлібом. Зверху полити підсмаженою на олії до золотистого кольору цибулею. 

Illustration

Смачного!

Illustration

Обʼєкти спадщини

Назва обʼєкту:

Ікона Божої Матері Неустанної Помочі

Період створення:

Невідомо

Хто є автором об’єкту (якщо відомо)?

Невідомо.
Рамку виготовив і оздобив різьбою Кордупель Іван.

Додаткова інформація:

Ця ікона - частина історії родини Кузяків по маминій лінії. Батьки п. Ірини - вихідці з с. Люблинець гміни Чесанів, Любачівського повіту. Батька Кордупеля Івана (1917 р. н.) у 1940 р. німці забрали на роботу до Німеччини (м. Торгау в окрузі Лейпціг). Там він зустрів свою односельчанку Варвару Шпатух (1922 р. н., 2003 р. с.), і між ними зав'язалися приязні стосунки. Та згодом вони втратили зв'язок. У березні 1945 р. п. Іван повернувся до Люблинця, де застав лише згарища. Чи вижила в цьому пеклі його Варвара, він не знав. Польські вояки грабували і палили українські села, вбивали і виганяли українців. Повстанці чинили опір. Поляки вбили брата п. Івана, а він сам був змушений тікати. І в грудні 1945 р. приїхав до Львова.
Іван і Варвара зустрілися на Зелені свята у 1946 р. на вокзалі. Іван, як завше, прийшов зустрічати черговий ешелон з переселенцями. У вересні вони побралися.

Зі спогадів п. Ірини, мама з великим болем і гіркотою згадувала ту страшну пожежу у рідному селі і дядька, що стояв з іконою Божої Матері Неустанної Помочі в руках і молився. Сила молитви врятувала їх від вогню.
Ікона все життя була з нею, берегла від усього злого, а потім перейшла у спадок дочці Ірині і внукам.

Чому саме цей об’єкт обрала команда:

Після 1945 р. у Зимну Воду переселилося багато родин із Закерзоння.
Покидаючи рідну домівку, люди брали найцінніше - ікону, вишиванку, спогади, пам'ять.

Назва обʼєкту:

Фотографія "Вулиця на Кальтвасері" (теп. - вул. Шевченка)

Період створення:

1934 рік

Хто є автором об’єкту (якщо відомо)?

Невідомо

Додаткова інформація:

Після переходу земель Галичини під владу Австрії у 1783 р. Зимну Воду почали масово заселяти німці. Частина села, де поселилися переселенці, отримала назву "Кальтвассер" (пер. з нім. - зимна вода). Тоді тут мешкало 17 родин із Мангейма і Франкфурта-на-Майні. Кальтвасер налічував 22 номери. Згодом переселилися ще 7 родин з інших теренів Німеччини. Перші поселенці за віросповіданням були євангелісти. Вони об'єдналися навколо шкільної громади і в 1824 р. побудували німецьку школу. У 1909 р. її відвідувало 39 дітей, з них 34 - німецькі. До 1905 р. "Кальтвассер" був самостійною політичною громадою.
Німецькі переселенці брали активну участь у громадському житті Зимної Води. Створювалися мішані родини.
У 1944 р. більшість жителів Кальтвасеру виїхали із села на Захід.
За часів незалежної України їх нащадки відвідали наше село.

Чому саме цей об’єкт обрала команда:

У Зимній Воді і досі збереглася назва "Кальтвассер". Це історія багатьох наших родин, які є нащадками німецьких переселенців (родини Шмід, Себастян і ін.).

Назва обʼєкту:

Павук

Період створення:

2004 рік

Хто є автором об’єкту (якщо відомо)?

Народна майстриня - Марія Балабух (1933 р. н.)

Матеріал:

Солома, нитки, колоски

Додаткова інформація:

До різдвяно-новорічних свят готувалися і дорослі, і діти. Особливо тішило душу виготовлення прикрас.
Серед інших вирізнялися “павуки”. Виготовляли їх із житніх соломинок різної довжини, формуючи різноманітні квадратики і кубики. За основу брали найбільшу фігуру. До неї прикріплювали з боків менші "павучки".
Бокові стебла обмотували різнокольоровим папером або ж пацьорками, прикрашали колосками, квітами.
Павуків підвішували до центрального сволока на довгій волосині з конячого хвоста. Завдяки циркуляції повітря "Павук" разом з приправленими до нього з близнюками поверталися в різні боки, наче живі.

Саме на початку 2000-их років до наших осель знову повернулися Дідухи, діти вчилися виготовляти традиційні різдвяні прикраси.
Відродження мистецтва, виготовлення “павуків”, у Зимній Воді розпочала народна майстриня Марія Балабух (1933 р. н.). Вона виготовляла Дідуха і "павуки" спочатку для своєї родини, а потім для односельчан.

П. Марія приходила до нашої школи, розповідала про різдвяні звичаї і традиції, які дотепер зберігаються у їхній родині. І разом зі своїми внучками, Марічкою і Галинкою, виготовляла з дітьми дивовижні мереживні прикраси з соломинок.
Подарований п. Марією "павук" до сьогодні зберігається в музеї ліцею.

Чому саме цей об’єкт обрала команда:

Це частинка української культури, українських традицій. Важливо не втратити їх, а передати майбутнім поколінням.

Про команду:

У складі команди були учні 9 класу Ліцею №1 Зимноводівської сільської ради: Поліна Івченко, Павло Котюк, Вероніка Воськало.
Супроводжувала команду Качмарик Марія Андріївна, заступниця директора з навчально виховної роботи, вчителька мови.

Illustration
Made with