Інтервʼю з Михайлиною Кіщак

Кіщак Михайлина Миколаївна - народжена у с.Синьковичі у 1951 році, спершу працювала учителькою у місцевій школі, а згодом обіймала посаду директора (27 роки) цього ж закладу освіти.

"П.Михайлину Кіщак ми обрали для нашого інтерв’ю тому, що вона завжди цікавилася життям громади, співпрацювала з місцевими жителями не тільки в плані освіти , а й культури. Вона є освіченою та ерудованою. Варто зазначити, що колись її бабусю з 6 дітьми було виселено на Сибір. Жінка змогла повернутися до рідної хати,прожила довгий вік (87 років),і багато історій про життя своїх рідних переповіла улюбленій внучці (Михайлинці)."

— Команда Синьковичів

Коляда«Пасли пастушки худобу в поли»

Цю колядку п.Марію навчила співати її прабабуся Дорка (Дарія). На жаль, цю різдвяну пісню тепер ніхто не співає (ймовірно тому, що вона нікому невідома,окрім родини цієї жінки). Але традиція колядування у нас збережена: під час зимових свят тричі (різні родини,почергово від двору до двору, збирають собі гурт колядників і йдуть колядувати до кожної хати на Різдво та на Марії, третій раз – щедрувати на Йорданське свято). Найдавніші колядки, які ще збереглися»: «На Різдво Христове», «Зі сходу сонця», «Христос Народився», «Вселенная, веселися».

Колядку виконує: Іванюра Марія Дмитрівна.

Illustration

Пасли пастушки худобу в поли,Полягали спати вони і воли.Нараз один пробудився:- Чогось Матвій розкричився?-Так дуже кричав.- Ой ставайте, браття , щось Матвій кричить.А Микита собі, як той віл ричить.Назар бере кожушину,Стефан його за ручину,Щоб скоріш ішли.Як ішли до шопи, почали грати.А бідний каліка почав гуляти.Обернувся туда-сюда,Аж ся стрисла ціла буда.Так дуже гуляв.Йосип і Марія дивились на то,І подякували пастушкам за то.Ісус ручки простягає,І їм небо обіцяєНа тантім світі.В поли - у полі.Розкричився – розкричався.За ручину – за руку.Туда-сюда – туди-сюди.На тамтім – на іншому.

Рецепт[Густа капуста]

Цю страву у нас готують давно. Колись у селі були окремі жінки, які вміли варити цю капусту, і вони ходили до багатих панів і для них готували. Є ще одна особливість – це те, що таку капусту готували і на весілля, але замість води давали сметану і посипали шкварками.

Нам відомо, що у деяких родинах до цієї страви додають картоплю, розминають, а далі за рецептом. Ще до сметани додавали яйця, збивали, а тоді – муку. Відповідно до способу приготування існують також різні варіанти назви цієї страви: «густа капуста», «весільна капуста», «глина» тощо.

ІНГРЕДІЄНТИ
капуста квашена - 1кгвода – 2лсіль – 1 ст.л.пшоно – 300 грмасло - 100грмука - 3 ст.л.,0,5 л. сметани або води балабан або горох – 0,5 літри цибуля – 2 шт олія - 200 гр

СПОСІБ ПРИГОТУВАННЯ

Квашену капусту заливаємо на ніч холодною водою, зранку зливаємо воду, відціджуємо, наливаємо холодною водою. Варимо, додаємо лавровий листок, трішки олії. Тоді всипаємо зверху промите пшоно, не помішуємо. Варимо доки пшоно звариться, пробуємо на сіль. Окремо розмішуємо муку з водою або сметаною. Змішуємо капусту з пшоном, тоді вливаємо розведену муку і помішуємо до запустіння. Коли подаємо на стіл, то поливаємо смаженою цибулею, а зверху посипаємо звареним окремо балабаном.

Смачного!

Обʼєкти спадщини

Назва обʼєкту:

Жіноча запаска

Період створення:

1929 рік

Хто є автором об’єкту (якщо відомо)?

Кіщак Катерина Якимівна

Додаткова інформація:

Такий виріб є частиною українського традиційного жіночого одягу. Запаска - це старовинний варіант спідниці, прикрашений вишивкою, вдягався поверх спідниці у повсякденному вжитку та на свята.
Цей експонат у нашому шкільному музеї «Берегиня традицій» є одним з найцікавіших та найкрасивіших, адже він є частиною весільного одягу нареченої.

Чому саме цей об’єкт обрала команда:

Цікаво, яким був весільний одяг молодої та дружок у нашому регіоні в минулому?

Назва обʼєкту:

Чоловіча сорочка

Період створення:

1925 рік

Хто є автором об’єкту (якщо відомо)?

Кіщак Катерина Якимівна

Матеріал:

Домоткане лляне полотно

Додаткова інформація:

Такий одяг давно вийшов з ужитку, але він зберігає в собі давню історію наших предків. Ці сорочки «оплічники» жінки не тільки вишивали(оздоблювали), а й виготовляли для нього тканину з волокон льону чи конопель. Не було такої хати у селі, де б довгими зимовими вечорами не пряли б і жінки, і чоловіки. Дітям доручали іншу роботу: вибілювати або прасувати таке полотно.
Цікавим є той факт, що довжину прядива рахували по метрах, і відповідно вже знали наперед скільки метрів полотна вийде. Виготовлену вручну тканину треба було спершу намочити добре у воду (в цебрі), а потім розтягати по траві, щоб висохла, і таку процедуру треба було повторювати кілька разів (від цього залежала білизна полотна).

Чому саме цей об’єкт обрала команда:

Нам цікаво було б ще більше дізнатися про те, як одягалися наші прародичі.

Назва обʼєкту:

Вишита ікона

Період створення:

1957 рік

Хто є автором об’єкту (якщо відомо)?

Балух Любов Дмитрівна

Додаткова інформація:

«Вишита чаша» - вишитий хрестиком символічний сюжету з Біблії. Виріб можна вважати іконою, якщо він освячений (зі слів місцевого священника). Цей образ (діал.) був створений після того, як родина п.Любові Балух повернулася на батьківщину її чоловіка. Ікон майже не було, бо село частково спалили в час Другої світової війни, тому люди самотужки вишивали їх.

Чому саме цей об’єкт обрала команда:

Вирішили дізнатися про те, чому саме чашу вишивали на полотні

Про команду:

У складі команди були учні Синьковицької гімназії Рава-Руської міської ради: Штендюх Анастасія (9 клас), Іван Яцків (8 клас), Гнідець Дарія (9 клас), Богдан Мазуркевич (9 клас).
Супроводжувала команду Гнідець Богдана Володимирівна, заступниця директора з навчально-виховної роботи, вчителька української мови, української та зарубіжної літератури.

Illustration
Made with